понеділок, 30 травня 2011 р.

Рішення суду про визнання права власності на 2/3 частини будинковолодіння , земельної ділянки та їх розподіл

Справа № 2-2/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 року Зарічний районний суд м. Суми
в складі:
головуючого –судді Собина О.І.
при секретарі –Біріній Ю.М.
з участю адвокатів –ОСОБА_1
ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Сумської міської ради, управління земельних ресурсів Сумської міської ради, управління держкомзему у м.Суми треті особи: комунальна підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання права власності на будинковолодіння, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння, договору дарування земельної ділянки та Державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, про визнання частково незаконними рішень виконавчого комітету Сумської міської ради, визнання недійсним акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Сумської міської ради, третя особа: інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про визнання права власності на 2/3 частини будинковолодіння , земельної ділянки та їх розподіл , -
В С Т А Н О В И В:

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 звернулась до суду із позовними вимогами, які уточнила та доповнила в ході судового розгляду справи і остаточно свої вимоги мотивувала тим, що 10.07.2000 року вона уклала договір дарування з відповідачем ОСОБА_4, згідно якого вона подарувала йому належний їй жилий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: м. Суми, вул. Купріна, 1. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26.06.2007 року цей договір був визнаний недійсним. Коли вона звернулась до КП «Сумське МБТІ»із заявою про реєстрацію її права власності на вказаний будинок її було відмовлено, оскільки договір дарування від 10.07.2000 року був анульований в зв‘язку з добудовою та зміною статусу жилого будинку на домоволодіння, що складається з 2-х будинків і видачею свідоцтва про право власності від 21.05.2007 року виконавчим комітетом Сумської міської ради на дане нерухоме майно, тобто об»єкт нерухомості на який набувалось право власності за договором дарування, відсутній.
Посилається на те, що її право власності на будинок повинно бути поновлено з часу укладання договору дарування, визнаного за рішенням суду недійсним, тобто з 10.07.2000 року. Фактично будівлю, яка зараз по плану присадибної ділянки значиться, як житловий будинок В-1, відповідач не будував. Вона була побудована ще в 1975 році, коли власниками будинку були вона та її чоловік ОСОБА_7 Вважає, що свідоцтво про право власності на домоволодіння, видане ОСОБА_4 виконавчим комітетом Сумської міської ради повинне бути визнане в судовому порядку недійсним, оскільки відповідач не набув права власності на це домоволодіння. Вона не давала згоди відповідачу на проведення добудови до будинку А-1 та зміну статусу сараю В на житловий будинок В-1 та як власник домоволодіння не згодна міняти статус цієї будівлі, так як вона не пристосована для нормального проживання та повинна залишатися сараєм.
Крім того, посилається на те, що 10.07.2000 року одночасно з договором дарування вона уклала ще і договір дарування земельної ділянки відповідно до якого вона подарувала відповідачу земельну ділянку площею 0.0663 га, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Купріна, 1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На підставі договору дарування управління земельних ресурсів Сумської міської ради 14.11.2005 року видало відповідачу ОСОБА_8 акт на прав власності на землю. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26.06.2007 року було встановлено, що укладаючи договір дарування домоволодіння, вона неправильно сприймала істотні умови угоди, тобто діяла під впливом помилки. Так як договір дарування земельної ділянки був укладений одночасно з договором дарування жилого будинку, то він також повинен бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст. 56 ЦК України, 1963 року, як укладений внаслідок помилки, що має істотне значення. Просить визнати за нею право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: м. Суми, вул.. Купріна, 1, визнати свідоцтво про право власності на зазначене домоволодіння, видане 21.05.2007 року відповідачу ОСОБА_4 виконавчим комітетом Сумської міської ради недійсним, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Суми, вул.. Купріна, 1, укладений між нею та відповідачем 10.07.2000 року; визнати недійсним ОСОБА_8 акт на право власності на землю, виданий відповідачу ОСОБА_4 14.11.2005 року; визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0.0663 га, розташовану за адресою; м. Суми, вул.. Купріна, 1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
В подальшому позивачка доповнила свої вимоги і просила визнати незаконним рішення виконавчого комітету Сумської міської Ради від 18.07.2006 року № 387 «Про будівництво житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянами –мешканцями на садибних ділянках у м.Суми»в частині надання дозволу ОСОБА_4 провести переобладнання літньої кухні-сараю загальним розміром 9,70 м.х 4,10м в житловий будинок, будівництво мансардного приміщення над житловим будинком розміром 11,00х5,00, п.3 рішення виконавчого комітету Сумської міської Ради від 26.09.2006 року № 500 «Про затвердження актів введення в експлуатацію житлових будинків та їх прибудов і реєстрацію права власності громадян –мешканців м.Суми»де зазначено, що домоволодіння по вул.Купріна, 1 вважається складеним з двох житлових будинків: літ. «А-1»житловою площею 38,5 кв.м., загальною –75,3 кв.м., літ «В-1» житловою площею 9,0 кв.м. загальною площею 25,7 кв.м. власником їх є ОСОБА_4, а також в частині затвердження акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння ОСОБА_4, визнати недійсним акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння, яким був прийнятий в експлуатацію житловий будинок за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1 житловою площею 9 кв.м., корисною площею 25,7 кв.м., визнати незаконним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 05.04.2011 року № 242 «Про збереження господарських споруд, будівель та прибудов до приватних житлових будинків садибного типу, що були споруджені до 1 січня 2008 року на території м.Суми в частині збереження самовільно побудованої ОСОБА_4 прибудови літ «а»до житлового будинку по вул.Кіпруна, 1 в м.Суми та перепланованих приміщень 7 пл.4,5 кв.м. та 4 пл.8,70 кв.м. цього ж будинку та стягнути судові витрати по справі.
Відповідачі частково погодились з позовом і звернулись до суду із зустрічним позовом, який уточнили в ході судового розгляду справи і остаточно просили визнати за ними право власності на присадибну ділянку в розмірі 61/100 частки від всієї ділянки та право власності на 2/3 частини спірного домоволодіння та розподілити його , оскільки після укладення договору дарування домоволодіння розташованого за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1 ними за спільною домовленістю з відповідачкою ОСОБА_3 були здійснені значні добудови та перепланування в будинку , значно покращений стан будівлі літньої кухні і їй надано статус житлового будинку і починаючи ще з 2000 року відповідачка перейшла мешкати до даного будинку і продовжує в ньому проживати , хоча існує рішення суду про її вселення в будинок «А-1»і вони не заперечують проти її проживання в даному будинку, але відповідачка сама не бажає вселяться в будинок . Оскільки між ними та відповідачкою існувала згода на створення спільного майна, їх вклад в покращення та збільшення даного нерухомого майна складав 61/100, що встановлено висновком експерта, тому вважають, що їх позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд, заслухавши сторони , адвокатів, свідків, дослідивши матеріали даної справи та матеріали цивільних справ №№ 2-1030/08, 2-2366/07, 2-150/06, 2-125/07 вважає, що позовні вимоги сторін підлягають частковому задоволенню з таких підстав:
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору дарування від 10.07.2000 року ОСОБА_3 подарувала своєму синові ОСОБА_4, який проживав разом з дружиною і двома неповнолітніми дітьми і не мав власного житла, жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в м.Суми по вул..Купріна, 1 , а саме жилий будинок «А-1»- цегляний площею 43,0 кв.м., сарай «б»- цегляний, кухня «В»- дерев»яна , обкладена цеглою , сарай «Д»- дощатий, вбиральня «Г»- дощата, сарай «В»- цегляний , тамбур «в»- цегляний , огорожа № 1-3 ( т.1 а.с.7).
Одночасно з укладенням договору дарування земельної ділянки 10.07.2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір дарування земельної ділянки , розташованої за адресою м.Суми, вул. Купріна, 1 площею 0,0663 га , яка належала дарителю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 16.09.1999 року ( т.1а.с.47).
На підставі договору дарування земельної ділянки ОСОБА_4, вподальшому, було отримано ОСОБА_8 акт на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою м.Суми, вул. Купріна, 1 площею 0,0663 га (а.с.56).
Після укладення договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки сторони продовжували спільно проживати і спільними зусиллями приймали участь у прибудові та проведенні капітального ремонту домоволодіння і відповідно до висновку судової будівельно –технічної експертизи, за період 2000-2001 років , сторонами були проведені роботи по капітальному ремонту та переобладнанню житлового будинку «А-1»та літньої кухні-сараю , а саме : в житловому будинку «А-1»на 50% замінена підлога , повністю замінена покрівля будинку, замінені вікна, дверні блоки, на 100% замінене електропостачання та опалення даного будинку , проведене перепланування в будинку, здійснена прибудова до будинку , побудовані надвірні будівлі, замінена огорожа , виконані ремонті роботи та добудови в приміщенні сараю «В», замінено покриття даху зазначеної будівлі , а тому частка проведених робіт по реконструкції будівель та споруд від загальної вартості домоволодіння склала 61/100 ( т.1 а.с.197-221).
Оскільки прибудови та перепланування були здійсненні без відповідного дозволу виконкому Сумської міської ради , тому в 2006 році ОСОБА_4 звернувся із відповідною заявою до виконкому і рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2006 року № 387 йому було дозволено переобладнання літньої кухні- сараю загальним розміром 9,70 х 4,10 м. в житловий будинок , будівництво мансардного приміщення над житловим будинком розміром 11,00 х,00 кв.м.(т.1 а.с.48-52) . І вподальшому , рішенням виконкому Сумської міської ради від 26.09.2006 року № 500 було вирішено вважати домоволодіння по вул.Купріна , 1 складеним з двох житлових будинків літ. «А-1» житловою площею 38,5 кв.м. загальною площею 75,3 кв.м. і літ»В-1»житловою площею 9,0 кв.м. загальною площею 25.7 кв.м. і визначено власником ОСОБА_4 та затверджено Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння, а саме житлового будинку «В-1»( т.1 а.с.53, 179 ).
З технічного паспорту на житловий будинок виготовленого 30.08.2007 року вбачається, що на даний час житловий будинок під літ «А-1»складається з кухні площею 6,4 кв.м., коридора площею пл.5,1 , веранди площею 7,6 кв.м., житлової кімнати площею 8,7 кв.м., житлової кімнати площею 10,3 кв.м., житлової кімнати площею 19,5 кв.м., коридору площею 4, 5 кв.м., санвузлу пл..5.1 кв.м., коридору площею 8,1 кв.м., усього загальною площею 75,3 кв.м. та житловою площею 38,5 кв.м., Житловий будинок під літ. «В-1» складається з коридору площею 2,3 кв.м., кухні 7,2 кв.м., коридору площею 7,2 кв.м. та житлової кімнати площею 9,0 кв.м., усього загальною площею 25,7 кв.м. та житловою площею 9,0 кв.м. (т.1 а.с.13-17).
На підставі рішення виконкому від 26.09.2006 року № 500 ОСОБА_4 отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно , а саме на домоволодіння, що складається з житлових будинків літ.А-1 та літ.В-1 та зареєстрував своє право власності в КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації»( т.1 а.с.54-55).
При розгляді справи в судовому засіданні було встановлено, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 26.09.2006 року № 500 хоча і було вирішено вважати домоволодіння по вул.Купріна , 1 складеним з двох житлових будинків літ. «А-1» житловою площею 38,5 кв.м. загальною площею 75,3 кв.м. і літ»В-1»житловою площею 9,0 кв.м. загальною площею 25.7 кв.м, але даним рішенням не було прийнято в експлуатацію самовільно збудована сторонами прибудова до житловоого будинку «А-1»- «а-1», а лише зафіксовано факт знаходження на земельній ділянці по вул.Купріна, 1 м.Суми двох житлових будинків , в тому числі і будинку під літерою «А-1»загальною площею 75,3 кв.м. до загальної площі якого увійшли і самовільно зведена прибудова «а-1»та перепланована кімната 1-8 і тому сторонам було запропоновано звернутись із заявами про визнання законними прибудови до житлового будинку та перепланування житлового будинку .
Позивач ОСОБА_4 скористався своїм правом і звернувся до виконавчого комітету Сумської міської ради із заявою та відповідними документами про збереження самочинної прибудови та перепланування в будинку і рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 05.04.2011 року № 242 було вирішено зберегти самовільно збудовану прибудову літ «а-1»та переплановані приміщення в будинку «А-1»7 пл.4,5 кв.м. та 4 пл.8,70 кв.м. ( т.3 а.с. 54-55).
Після проведення капітального ремонту та перепланувань в домоволодінні , які виконувались в 2000-2001 роках, між сторонами, починаючи з 2003 року почали виникати сварки з різних побутових питань і 05.09.2005 року позивачка ОСОБА_3 вперше звернулась з позовом до суду до ОСОБА_4 про визнання договору дарування домоволодіння недійсним внаслідок обману і рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18.05.2006 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ( справа № 2-150/06р. а.с.139). Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29.06.2006 року було скасовано рішення Зарічного районного суду м.Суми і також відмовлено в задоволенні позовних вимог ( а.с.162).
Вдруге ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 17.07.2006 року про визнання договору дарування домоволодіння недійсним внаслідок помилки і рішенням Зарічного районного суду від 22.01.2007 року їй в задоволенні позовних вимог було відмовлено ( справа № 2-125/07 а.с.87). Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26.06.2007 року було рішення Зарічного районного суду м.Суми скасоване і задоволено позов ОСОБА_3 та визнано недійсним договір дарування жилого будинку з надвірними будівлями № 1 по вул. Купріна в м.Суми, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 10.07.2000 року ( т.1 а.с.8-9).
Після набрання рішенням апеляційного суду Сумської області законної сили позивачка за первісним позовом звернулась до КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію її права власності на житловий будинок № 1 по вул..Купріна в м.Суми , але їй в задоволенні заяви було відмовлено , оскільки у зв»язку з добудовою та зміною статусу житлового будинку на домоволодіння, що складається з 2-х будинків і видачею свідоцтва про право власності від 21.05.2007 року виконавчим комітетом Сумської міської ради на дане нерухоме майно, тобто об»єкт на який набувалось право власності за договором дарування відсутній ( т.1. а.с.12).
Відповідно до ст.ст.12, 17 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення спірних правовідносин праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім»ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об»єдналися для спільної діяльності, є їх частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Відповідно до ст.56 ЦК УРСР ( 1963 р.) угода укладена внаслідок помилки, що має істотне значення може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки . Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов»язана повернути другій стороні все одержане за угодою , а при неможливості повернення одержавного в натурі –відшкодувати його вартість.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України –обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд вважає, що оскільки рішенням апеляційного суду Сумської області від 26.06.2007 року було встановлено , що укладаючи договір дарування домоволодіння, позивачка ОСОБА_3 неправильно сприймала істотні умови угоди, тобто діяла під впливом помилки і договір дарування земельної ділянки був укладений одночасно з договором дарування жилого будинку, то він також повинен бути визнаний недійсним з підстав передбачених ст.56 ЦК 1963 року, як укладений внаслідок помилки , що має істотне значення.
Оскільки ОСОБА_8 акт на право власності на землю був виданий відповідачі ОСОБА_4 на підставі даговору даруванян земельної ділянки , який визнаний недійсним, то він також повинен бути визнаний недійсним.
У зв»язку з визнанням рішенням апеляційного суду Сумської області від 26.06.2007 року недійсним договору дарування домоволодіння , тому позивачці ОСОБА_3 повинно бути повернуте усе одержано за угодою.
В той же час, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивачка відповідно до договору дарування подарувала своєму синові ОСОБА_4 жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в м.Суми по вул..Купріна, 1 , а саме жилий будинок «А-1»- цегляний площею 43,0 кв.м., сарай «б»- цегляний, кухня «В». дерев»яна , обкладена цеглою , сарай «Д»- дощатий, вбиральня «Г»- дощата, сарай «В» - цегляний , тамбур «в»- цегляний , огорожа № 1-3, а після укладення договору , за домовленістю з позивачкою і за її згодою сторонами були проведені капітальний ремонт та перепланування в домоволодінні і частка проведених робіт по реконструкції будівель та споруд від загальної вартості домоволодіння складає 61/100 частин , тому за позивачкою необхідно визнати право власності на 39/100 частин спірного домоволодіння.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено і зазначену обставину визнавала і сама позивачка при зверненні з позовом до суду 17.07.2006 року, що спочатку, після укладення договору дарування, між нею та відповідачами складались гарні відносини , вони спільно і за сумісні доходи проводили ремонт домоволодіння , разом харчувались. Також позивачка в судовому засіданні зазначала, що вона надала для будівництва прибудови 500 шт. цегли, що підтверджується нарядом на отримання цегли від 28.06.2002 року та 5 листів ДВП, а 9 листів ДВП були використані на ремонт надвірних будівель , вона, на прохання свого сина ОСОБА_4, контролювала хід виконання ремонтних робіт найманими працівниками , а іноді і готувала їжу для робітників. Таким чином, суд вважає, що усі ці дії позивачки свідчать про її згоду на створення спільного нерухомого майна разом з відповідачами по справі, які перебувають з нею у близьких родинних відносинах і вона не заперечувала проти цього , а тому суд вважає, що за позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинно бути визнане право спільної сумісної власності на 61/100 частин домоволодіння відповідно до їх трудового вкладу в створення спільного нерухомого майна .
В той же час, хоча в судовому засіданні і було встановлено, що сторони об»єднались для створення спільного нерухомого майна і за усними висновками експерта здійсненими ним в судовому засіданні 20.04.2011 року вклад позивачки ОСОБА_3 в створення спільного майна склав 800 грн.00 коп., в той же час такий розмір не вплинув на розмір часток сторін в спірному домоволодіння і вплинув лише на розмір грошової компенсації, який з урахуванням коефіцієнту збільшився до 54518 грн.00 коп.
Суд вважає, що позивачка не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2006 року №387 «Про будівництво житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянами-мешканцями на садибних ділянках у м.Суми «в частині надання ОСОБА_4 дозволу на переобладнання літньої кухні- сараю загальним розміром 9,70 х 4,10 м. в житловий будинок та будівництво мансардного приміщення над житловим будинком розміром 11,00 х,00 кв.м. є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_4 на той час, відповідно до договору дарування був власником спірного домоволодіння і тому мав право здійснювати прибудови та перепланування в домоволодінні і звернувся за отриманням відповідного дозволу до органів місцевого самоврядування , який в межах своїх повноважень і надав дозвіл на здійсненні зазначених перепланувань .
Також суд вважає, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.09.2006 року № 500 «Про затвердження актів введення в експлуатацію житлових буддинків та їх прибудов і реєстрацію права власності громадян –мешканців м.суми»правомірно було затвердено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта. В даному випадку виконком діяв відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Акт державної приймальної комісії про закінчення будівництва та введення в експлуатацію інливідуального володіння по вул.Купріна, 1 в м.Суми, а саме буинку «В-1»підписаний усіма членами державної приймальної комісії і до делегованих повноважень виконавчих органів сільських , сеищних, міських рад віднесено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів у порядку встановленому законодавством.
Крім того, з висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної за ухвалою суду встановлено, що переобладнання літньої кухні-сараю «В»в житловий будинок «В-1» виконано у відповідності до «Регіональних правил забудови населених пунктів Сумської області» і житловий будинок «В-1»в цілому відповідає вимогам державних будівельних норм .
В той же час, суд вважає, що у зв»язку із визнанням недійсним договору дарування спірного домоволодіння , повернення позивачці усього переданого нею по угоді і визнання, у зв»язку із цим за нею права власності на 39/100 частин домоволодіння підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивачки ОСОБА_3 в частині виднання частково недійсним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.09.2006 року № 500 , а саме в частині визнання власником домоволодіння що складається з житлових будинків літ А-1 та літВ-1 розташованих за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1 в м.Суми лише ОСОБА_4
Також необхідно визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння , що складається з житлових будинків літ А-1 та літ.В-1 розташованих за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1 в м.Суми виданого на ім»я ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.09.2006 року. № 500 в частині визнання власником даного домоволодіння лише ОСОБА_4
В той же час, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки ОСОБА_3 в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 05.04.2011 року № 242 «Про збереження господарських споруд, будівель та прибудов до приватних житлових будинків садибного типу, що були споруджені до 01.01.2008 року на території міста ОСОБА_2 «в частині збереження самовільно побудованої ОСОБА_4 прибудови літ»а»до житлового будинку по вул.Купріна, 1 в м.Суми та перепланованих приміщень 7 пл.4,50 кв.м. та 4 пл.8,70 кв.м. в цьому ж будинку , оскільки дане рішення винесено виконкомом правомірно і в межах своїх повноважень відповідно до Порядку оформлення права власності та погодження прийняття в експлуатацію закінчених будівницутвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт « , затвердженого рішенням Сумської міської ради від 14.04.2010 року № 3625-МР .
В той же час суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині розділу домоволодіння відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи відповідно якого їм виділяється у власність житловий будинок А-1 з відповідними надвірними будівлями а відповідачці ОСОБА_3 виділяється житловий будинок «В-1»з відповідними надвірними будівлями , оскільки в такому випадку позивачам за зустрічним позовом буде виділено у власність 71/100 частин спірного домоволодіння замість 61/100 частин, а відповідачці виділяється 28/100 частин замість 39/100 частин і розподіл домоволодіння за зазначеним варіантом розподілу значно відступає від часток сторін в спірному домоволодінні і таким чином будуть суттєво порушені права відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_3, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити за їх безпідставністю.
Оскільки в судовому засіданні було визнано, що позивачці ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 39/100 часток домоволодіння розташованого за адресою Купріна, 1 в м.Суми , а ОСОБА_5 та ОСОБА_5 належить на праві спільної сумісної власності 61/100 частин домоволодіння , тому необхідно відповідно до вимог передбачених ст. 42 Земельного кодексу України ( 1990 року), який діяв на час виникнення спільних правовідносин, сторонам повинна належати і частка земельної ділянки розташованої за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1 пропорційно розміру часток сторін у спільній власності на даний будинок.
За таких підстав, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_3С право власності на 39/100 частин земельної ділянки , а за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на 61/100 частин земельної ділянки розташованої за адресою м.Суми. вул.Купріна, 1.
Також суд вважає за необхідне відповідно до розміру задоволених позовних вмог сторонами по справі стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові витрати по справі в сумі 795 грн.00 коп. по 397 грн.50 коп. кожному, а з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнути судові витрати по справі в дольовому порядку в розмірі 426 грн.14 коп. по 213 грн.07 коп. з кожного .
Керуючись ст.19 Конституції України. ст.ст. 216, 236, 316, 319, 331, 357, ст. 42 Земельного кодексу України ( 1990 року), ст.ст.12, 17 Закону України «Про власність», ст.56 ЦК УРСР ( 1963 р.), ст.ст. ст.ст. 10, 88, 197, 208, 212, 213 ЦПК України , суд , -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовільнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 39/100 частин домоволодіння № 1 по вул. Купріна в м.Суми, який складається з житлового будинку літ «А-1», житлового будинку «В-1», сарая «Б», убиральні «Г», , навісів «ж», «Е», погріба «п/г», огорожі «1-4».
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 39/100 частин земельної ділянки розташованої за адресою м.Суми. вул.Купріна, 1.
Визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.09.2006 року. № 500 в частині визнання власником домоволодіння що складається з житлових будинків літ А-1 та літВ-1 розташованих за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1 в м.Суми лише ОСОБА_4.
Визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння , що складається з житлових будинків літ А-1 та літ.В-1 розташованих за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1 в м.Суми виданого на ім»я ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.09.2006 року. № 500 в частині визнання власником даного домоволодіння лише ОСОБА_4.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки , розташованої за адресою м.Суми, вул.Кіпруна , 1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 10.07.2000 року , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6М
Визнати недійсним ОСОБА_8 акт на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1 в м.Суми виданий на ім»я ОСОБА_4.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за їх безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовільнити частково .
Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на 61/100 частин домоволодіння № 1 по вул. Купріна в м.Суми, який складається з житлового будинку літ «А-1», житлового будинку «В-1», сарая «Б», убиральні «Г», навісів «ж», «Е», погріба «п/г», огорожі «1-4».
Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на 61/100 частин земельної ділянки розташованої за адресою м.Суми, вул.Купріна, 1.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові витрати по справі в сумі 795 грн.00 коп. по 397 грн.50 коп. кожному .
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в дольовому порядку в розмірі 426 грн.14 коп. по 213 грн.07 коп. з кожного
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.




СУДДЯ СОБИНА О.І.

Якщо у Вас виникли додаткові запитання задавайте їх на сайті адвокатського об'єднання "ЗАХИСТ ПРАВА" в розділі консультації.

Немає коментарів:

Дописати коментар